Мальованна Лариса Іванівна Nnk LkJj PKz J89A Mm
| Мальованна Лариса Іванівна | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Малева́нная Лариса Ивановна |
| Дата народження | 22 січня 1939 (80 років) |
| Місце народження | с. Федорівка, Некліновський район, Ростовська область, СРСР |
| Громадянство |
 Росія |
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв |
| Професія | актриса, режисер |
| Нагороди |
   |
| IMDb | ID 0539421 |
| Мальованна Лариса Іванівна у Вікісховищі? | |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Лариса Іванівна Мальованна |
Мальованна Лариса Іванівна (* 22 січня 1939 Федорівка, Неклинівський район, Ростовська область, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний режисер, викладач, літератор, сценарист. Народна артистка РРФСР (1985). Лауреат мистецької премії «Петрополь» за досягнення в галузі культури та мистецтва і за оригінальні проекти (1999). Нагороджена Медаллю Пушкіна (2004)[1].
Зміст
- 1 Біографія
- 2 Фільмографія
- 2.1 Озвучування
- 3 Документальний фільм
- 4 Примітки
- 5 Література
- 6 Посилання
Біографія[ред. | ред. код]
У дитинстві займалася спортом, була відмінницею в школі. Закінчила режисерський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (1965). Працювала у театрах Красноярська (Красноярський ТЮГ, актриса та режисер) і Санкт-Петербурга (з 1968 р.): Санкт-Петербурзький академічний театр імені Ленсовета, Ленінградський Ленком, Великий драматичний театр імені Г. А. Товстоногова (служила понад 30 років, з 1976 р.).
Багато успішно знімається в кіно та телесеріалах (близько 60-ти робіт). Дебютувала в картині «У день весілля» (1968, Нюра Салова в 1968 році. Популярність принесли ролі в картинах «Єдина...» (1975), «Легенда про Тіля» (1976), «Інтердівчинка» (1989, реж. П. Тодоровський. У 1989 р. була номінована на кінопремію «Ніка» за найкращу жіночу роль другого плану[2].) та ін.
У 2011 р. була номінована на кінопремію «Золотий носоріг[ru]» за найкращу жіночу роль другого плану в телесеріалі «Смерть Вазір-Мухтара. Любов і життя Грибоєдова» (2009, Настасья Федорівна).
Також знялась в українських кінострічках: «Назвіть ураган „Марією“» (1969, Марія), «Ігор Савович» (1986, т/ф, 3 с, Олена Платонівна), «Моя люба» (1987, Тамара Хрустальова), «Швидка допомога» (телесеріал; Ніна Забєліна, актриса).
Викладала в Ленінградському державному інституті театру, музики і кінематографії.
З 1988 року — керівник Санкт-Петербурзького муніципального Драматичного театру Васильєвського острова.
Літератор, автор трьох опублікованих книг: «Горошинка в шкатулці», «Пісочниця», «Мирися, мирися, більше не бийся ...»[3].
Живе і працює в Санкт-Петербурзі.
Фільмографія[ред. | ред. код]
(вибірково)
- 1968 — «У день весілля» (Нюра Салова, дебют в кіно)
- 1969 — «Назвіть ураган „Марією“» (Марія)
- 1969 — «Завтра, третього квітня...» (мама Маші Гаврикової)
- 1972 — «Гросмейстер» (Олена Донцова)
- 1974 — «Весняні зміни» (мати Дюшки)
- 1975 — «Єдина...» (Манюня, сестра Миколи Касаткіна)
- 1976 — «Легенда про Тіля» (Сооткін)
- 1978 — «Іванцов, Петров, Сидоров» (Рита)
- 1978 — «Ліка» (телеспектакль; Ніна)
- 1980 — «Рафферті» (Марта)
- 1980 — «Пізні побачення» (Віра Іванівна)
- 1983 — «Підліток» (Софія Андріївна)
- 1986 — «Ігор Савович» (т/ф, 3 с, Олена Платонівна)
- 1987 — «Моя люба» (Тамара Хрустальова)
- 1989 — «Інтердівчинка» (Алла Сергіївна Зайцева, мати Тані)
- 1992 — «Анкор, ще анкор!» (Тамара Володимирівна, дружина полковника Виноградова)
- 2003 — «Ідіот» (телесеріал; Ніна Олександрівна Іволгіна)
- 2008 —«Клінч» (мама Анни)
- 2008 — «Апостол» (телесеріал; Хромова Євгенія Тихонівна)
- 2008 — «Адмірал» (телесеріал; дружина Ессена)
- 2009 — «Смерть Вазір-Мухтара. Любов і життя Грибоєдова» (телесеріал; Настасья Федорівна. У 2011 р. була номінована на кінопремію «Золотий носоріг[ru]» за найкращу жіночу роль другого плану)
- 2011 — «Пандора» (телесеріал; Галина Йосипівна Вітяева)
- 2013 — «Відлига» (бабуся Мар'яни)
- 2014 — «Перекладач» (телесеріал; Олександра Костянтинівна)
- 2014 — «Швидка допомога» (телесеріал; Ніна Забєліна, актриса)
- 2014 — «Дві жінки» (Ганна Семенівна Іслаєва, мати Іслаєва) та ін.
Озвучування[ред. | ред. код]
- 1989 — «Особиста справа Анни Ахматової» (док. фільм, текст за кадром)
Документальний фільм[ред. | ред. код]
- 2009: «Холодные струи искусства. „Горошинка в шкатулке“ Лариса Малеванная» (рос.) (телеканал «Культура»)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 13 лютого 2004 року № 190 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації працівників Російського державного академічного Великого драматичного театру імені Г. А. Товстоногова (Санкт-Петербург)», з формулюванням: За великий внесок у розвиток вітчизняного театрального мистецтва (рос.). Архів оригіналу за 21 грудень 2014. Процитовано 7 січень 2013.
- ↑ Номінанти Національної кінематографічної премії «НІКА» від 1989 року (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтень 2013. Процитовано 20 жовтень 2013.
- ↑ Газета "Столітник" (21.08.2012): Лариса Малеванна: "Живу на світлій стороні" (stoletnik.ru) (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.250;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.459.
Посилання[ред. | ред. код]
- Малеванна Лариса Іванівна на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)
- Лариса Малеванна на сайті «Rusactors (Актори радянського і російського кіно)» (рос.)
- Лариса Малеванна: «Кирило Лавров боровся за мене з Олегом Борисовим... Переміг Борисов» Інтерв'ю від 11. 12. 2007. Журнал «Бульвар Гордона» (рос.)